25 червня, в камках Квір-форуму 2021 відбулось відкриття інтерактивної виставки візуального та перформативного мистецтва «Не за дефолтом». В експозиції представлені роботи живопису, графіки, текстилю, фотографії.

Сама назва виставки говорить про ідею дослідження простору поза межами умовно нормативного наративу створеного владним дискурсом. На виставці зібрано роботи українських художни_ць та артевіст_ок, що у своїх роботах підіймають теми самосприйняття та ідентичності особистості, тілесності у рамках бінарності, питання того що робить людину людиною – фізичне чи соціальне? Ідеї робіт натхненні самоспостереженням та дослідженням сучасного соціокультурного середовища.

Центральною дією виставки став перфоманс Марини Усманової «Моє задоволення це мій опір» (оформлення Ольга Чебукіна, технічний супровід Анастасія Біла)  Ідея перфомансу – розглянути задоволення як інструмент протидії експлуатації, пригніченню, владному насиллю, та насиллю над собою. Дія перфомансу відбувалась в імпровізованій кімнаті де перфомерка робила те, що зазвичай приносить їй задоволення – слухала музику, пила напої та їла улюблені солодощі. А поруч відбувалась відео фіксація глядацьких «історій задоволень». За словами авторки цей перфоманс – початок дослідження теми насолоди, яку підіймають не так часто, по при те що біль, страждання, дискомфорт – це теми багатьох мистецьких досліджень. А ще крихкості цієі насолоди, її залежності від ресурсу, того, яким чином вона може перетворюватись на біль й як легкоце відбувається. Це дослідження, за словами авторки, обов’язково матиме продовження.

Відкриттям виставки стала живопистна інсталяція «Це не я, це не моє тіло» Катерини Гончарової (м. Нова Каховка). Суть роботи – спогади про само ідентифікацію через відчуття тілесності у дитячому та підлітковому періоді, прожиття травматичного досвіду. Інсталяція спровокувала діалог глядача з авторкою стосовно не прийняття свого тіла та його гендерних ознак. Катерина Гончарова презентувала на виставці ще одну роботу живопису, яка має назву «Блиск»  –  ця картина експонується вперше.

    Фото інсталяція «Збери людину» першепочатково привернула до себе увагу учасників виставки. Куби з фрагментами людських оголених тіл, різних за гендерними ознаками неодноразово складались до купи у різноманітних варіантах. «Збери людину» це спроба візуалізувати питання –  чим є тіло людини коли його розглядають як об’єкт, коли його запроторюють у рамки бінарності та ієрархієзують, розмежовують на гендери, страти, національності; чи можемо ми говорити про тіло як об’єкт насильницького контролю?  Авторки роботи – Лі Білецька, Марина Усманова, Ольга Чебукіна (м. Херсон)

    Проект «Саша» художника відомого під псевдонімом Київське чудо (м. Київ) складається з фото серії, живопису та відеоряду і являє цілісний сюжет подібний до античної епічної повісті. Серія фото робіт –  рефлексія на минуле, живопис розкриває тему втечі від минулого та початок нового етапу життя, з прийняття себе у кризі первісного «Я»; відео під назвою «Спокій» – той шлях яким пліч-о-пліч йдуть нове і минуле до порозуміння і взаємного прийняття. «Саша» зачіпає теми особистого досвіду, потреб, шляху і невизначеності.

Серія фотографій «Жирне та волохате» ґео (м. Київ) спрямоване на підняття питання звідки береться фетфобія у суспільстві. Серія робіт «Жирне та волохате» –  це практика самодослідження, в якій авторко спостерігає та фотографує своє ненормативне  тіло долаючи домінуючі настанови в яких, тіла відмінні від уявної норми маркеруються як не привабливі, або такі що не можуть отримувати чи давати насолоду. Метод самофотографування унеможливлює присутність обєктивізуючого погляду сторонньої людини. ґео використовує самосексуалізацію як емансипативну практику, та створює свою камерну естетику, яка дає можливість руйнувати сором навязаний гетеропатріархальним устроєм.         

   Серія робіт «Самостність» Дар’ї Баранової (м. Херсон) створена у техніці відцифрованої графіки (олівець, ручька, маркер, червона туш, гуаш, комп’ютерна обробка). За словами авторки дана серія –  це трансляція болю та тривожного розладу, що спричинені невдалим досвідом взаємодії з оточенням. Кожен з образів замкнутий на своєму тілесному та психоемоційному стані наближеному до аутоагрессії, спровокованої страхом завдати болю іншим.  Пластичні форми, пози та лінії просочують на поверхню внутрішні сенси та символи, відтворюють одночасно відторгнення та привласнення своєї сутності. За відгуками глядачів роботи викликають емоції самотності разом з тим спокою, як наслідку само прийняття.

    Перформативний інтерактив «Чому мені тісно?» відбувався в маленькій кімнаті, в якій відносно комфортно може знаходитись тільки одна людина. На стінах кімнати, більш схожої на таємний грот, усі бажаючі залишали відповіді на питання чому їм тісно в нав’язаних владним дискурсом формах та гендерно обумовлених обмеженнях. Ідея інтарактиву натхненна діалогом з фейсбуку. Авторка Альбіна Єрмакова (м. Херсон)

Хустка-плакат від Тоні Мельник (м. Київ) у техніці холодний батік, займає одну з центральних частин експозиції. За словами авторки ця робота – продовження багаторічної практики перенесення політичних висловлювань на текстиль, яку було розпочато ще в 2014 р. Така хустка – одночасно і предмет одягу і політичне висловлювання. Восени 2020 р. відбулася серія воркшопів по створенню хусток-плакатів для спільноти де і було створено цю роботу. Фразу “Квирота в глазах смотрящей”, яку зображено на хустці,  взято із активістських стікерів в Телеграмі.

«Костюм Слимачка» – текстильний костюм з шістьма карманами, двома блискавками, капюшоном та ріжками –  авторка Маша Лук’янова (м. Київ). Ідея такого костюму виникла з жарту авторки про те, що перехід від бажання не відчувати себе людиною до стверджуючої дії – то є власний протест поти капіталізму. …Не відчувати себе людиною, якій потрібно доказувати, що вона людина з правами людини. З правом отримати документи, що посвідчують особу, з правом на проживання у обраній країні, з правом на вільне та легальне пересування по цій країні та за її межами. Чому Слимачок? Тому що пересуваєшся на комфортній для себе, або єдиній можливій на сьогодні швидкості, тому що, за будь якого відношення до тебе з боку держави, таки проживаєш життєві цикли і відносно якісно задовольняєш власні потреби не залежно від того, яким державним органом тобі видано документи. Костюм Слимачка є інтерактивною частиною виставки – кожен бажаючий може приміряти і костюм і, власне, образ.

Ще одна історія виставкового інтарактиву – настільна гра «Трансдосвідним шляхом» Максима Чернова (м. Херсон) В цю гру дійсно можна грати йдучи своїм шляхом. Гра створена небінарною трансгендерною особою, на основі власного життєвого досвіду, з метою активізації взаємодії людей з подібним досвідом. Кожен крок гри –  то певна реальна ситуація та обставина над якою можна пожартувати і зрозуміти що трансгендерні люди не самотні у світі, що їх розуміють. Для цис осіб ця гра про відкриття іншого досвіду, який нормалізує трансгедерних людей, робить їх життя більш комфортнім та безпечним.

Завершити «огляд» експозиції можна серією пластилінових ілюстрацій «Квіруємо секспросвіту» ArT (м. Київ). Ілюстрації створені спеціально однойменного тренінгового модулю і є прикладом унікальної авторської техніки.

Виставка «Не за дефолтом» організована за ініціативи та на базі БО «Інша». Кураторка виставки Альбіна Єрмакова.

Виставку експонуватиметься надалі. Телефон для  довідок 099 750 96 81…

Літо цього року для нас було активним та насиченим(тут пізніше буде посилання на статтю про це). Нагадаємо, що ми вирішили завершити його невеличким, вже традиційним, конкурсом Для блогер_ок та журналіст_ок! Шукали талановитих та толерантких людей з рідоного Херсона) Тож вітаємо!

Можливо ще не всі знають, у нашому ком’юніті центрі можна проводити свої івенти. Якщо ти щось вмієш та хочешь показати це чи навчити когось, можна прийти і розповісти про це нам, необхідним забеспечимо. Буде попит – буде захід!

А коли про це забувають – ми нагадуємо! Та не просто, а конкурсом. Ми вирішили трішки розкрити кожну та кожного, хто постійно до нас приходить, та запропонували своїм волонтер_кам та іншим бажаючим провести свої заходи. Це могло бути і було будь що, можливе, звісно) Лекції, дискусії, воркшопи.

Основной задачей является привлечение внимания общественности и государства к проблемам насилия над женщинами, к его предотвращению и противодействию.  “16 дней против насилия” также повышает осознанность среди населения. Помогает узнать о видах насилия, распознать его, не боятся обращаться за помощью. 

Каждый год, месяц и день девушки и женщины подвергаются не только физическому и сексуальному, но и материальному и психологическому насилию. Их интересы и потребности регулярно обесцениваются как на государственном уровне, так и в кругу семьи и коллективов. Бездействие, не оказание помощи и/или поддержки тоже можно отнести к насилию. На это в Херсоне решили обратить внимание на акции против гендерно обусловленного насилия “Времена года”. Организаторками события стали активист_ки феминистической ЛГБТ инклюзивной организации “Иная”. Помогли в проведении акции волонтёрки и волонтёры, представительницы других херсонский организаций и инициатив. Так присоединились организации “Позитивные женщины “ и “Артикул 0”.

Во время акции 9го декабря в центре города на пешеходной улице Суворова были развешены таблички с ужасающими историями девушек и женщин – жительниц Херсонской области и Херсона. Истории, которые происходили и освещались в новостях на протяжении 2020 года. Акция называется “Времена года”, так как карточек было 12 – каждому месяцу соответствовала одна, дошедшая до огласки, история. Декабрьская карточка была пустой. Ожидала очередного акта насилия и несправедливости с риторическим вопрос “Про кого напишут в этом месяце?”.
Эмоциональный эффект акции усиливали композиции из цикла “Времена года” Вивальди и женская обувь, стоящая под табличками. Символизирующая тех женщин, которые не могут самостоятельно рассказать свои страшные истории о тяжёлой, и порой невыносимой, жизни, рассказать правду обществу. Волонтёрки и активистки рассказывали заинтересовавшимся прохожим о сути акции. Такие были – поддерживали идею. Делать проблемы женщин видимыми, обращать внимание, говорить об этом – важная часть феминистического движения. 

День прав человек_а – 16й день “против насилия”. Предложенный Генеральной Ассамблеей ООН празднуется 10го декабря ежегодно, начиная с 1950 года. Двумя годами ранее в этот же день Генеральная Ассамблея ООН приняла Всеобщую декларацию прав человек_а.

В декларации впервые дали глобальное определение прав, которыми владеет кажд_ый человек_, что и стоит праздновать. Но до победы ещё далеко. К сожалению многие персоны всё ещё не владеют даже базовыми правами. Различные группы персон подвергаются дискриминации по определённому признаку – тоже лишены своих прав. В продвижении к свободному миру будет важно каждое наше и твоё действие.

Заявить о проблеме – не слишком сложно, но очень весомо(стоит говорить о конкретных проблемах только чувствуя себя в безопасности. Убедись в этом, прежде чем действовать).

Автор Максим Чернов

Максим Чернов

 

20 серпня в Херсоні стартував четвертий Квір Форум. Локацією для урочистого відкриття заходу було обрано Urban CAD. Організацією заходу цьогоріч займається коаліція організацій, серед яких БО «Інша», ІГ «Артикул 0», ІГ «Axalotl & QueerFish»ВП ГО “Асоціація ЛГБТ “ЛіГА” у місті Херсон». На Квір Форумі зібрались учасни_ці з усіх куточків України.

Цього року Квір Форум проводиться у форматі неконференції. Це означає, що формувати програму заходів, вносити до неї корективи та висловлювати свої побажання можуть всі учасни_ці. Більшість запланованих заходів відбудеться в Urban CAD. Велика відкрита територія комплексу дозволяє проводити одночасно кілька активностей. Крім того, окремі заходи будуть проходити в офісі та ком’юніті-центрі БО «Інша». Загалом, Квір Форум, який цього року зібрав близько 40 учасни_ць, триватиме 4 дні, протягом яких буде презентовано кілька захопливих арт-проектів, та відбудеться маса лекцій, тренінгів, виставок, воркшопів та інших цікавих подій.

За словами Марина Усманова, директорки БО «Інша»: «Цього року Квір Форум дещо відрізнятиметься від того, що ми проводили попередні три роки. Нажаль, пандемія COVID-19 внесла корективи в наші початкові плани, згідно яких Квір Форум мав розпочатися 17 травня з маршу «За різноманітність, проти дискримінації», та нажаль цим планам не судилося збутися. Цього року ми вирішили марш не проводити, оскільки організовувати масове скупчення людей за поточної епідеміологічної ситуації було б безвідповідально. Натомість, в рамках Квір Форуму буде проведено воркшоп на тему креативних протестів, в рамках якого буде розроблено альтернативу маршу, яка відповідатиме цьогорічним реаліям. Очікувалось, що цього року захід буде міжнародним. Ми чекали учасни_ць із Білорусі, Киргизстану, Росії та Німеччини, та коронавірус вніс свої корективи».
Ми з нетерпінням чекали цього дня більше року, з моменту закриття минулорічного

Квір Форуму. – каже Anastasia Belaya, активістка БО «Інша». – До організації заходу було докладено масу зусиль, які, як ми сподіваємося, не будуть марними. Ми плануємо вивести Квір Форум на новий, якісно вищий рівень. Сподіваємось, наступного року захід зможуть відвідати учасни_ці з інших країн, які не змогли приїхати на Квір Форум 2020.
Нагадаємо, що Квір Форум покликаний зміцнити зв’язки між людьми, не залежно від раси, віку, сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Перший Квір

Форум відбувся в 2017 році за ініціативи БО «Інша», до якої приєдналися інші організації, що працюють в сфері захисту прав людини. Захід виявився дуже успішним, і вже наступного року від бажаючих взяти в ньому участь буквально не було відбою. Цього року Квір Форум мав усі шанси стати міжнародною подією. Сподіваємось, що наступного року так і станеться. Та, в будь-якому випадку, чітко прослідковується, як сильно виріс Квір Форум за чотири роки існування події.

Слід зазначити, що цьогорічний Квір Форум проходить за підтримки Rosa Luxemburg Stiftung в Україні

Автор Максим Шевченко

Максим Шевченко

Перформерка та активістка Sequin Lalaguna 22 серпня в рамках четвертого Квір Форуму презентувала свій досвід участі у «Шмезіденції» та розповіла про цей колективний проект, організованій угрупуванням «Сіль» в рамках «Пізданале». Результатом «Шмезиденції» стало створення «Зіна-піздіна». Марина розповіла про відмінності комерційних та некомерційних арт-проектів, та наочно продемонструвала, як працюють низові художні об’єднання.

Перформерка розповіла, що більшість пленерів в такому вигляді, як ми їх знаємо, відверто експлуатують працю художни_ць, надаючи їм матеріали для творчості, а натомість привласнюючи всі надбання заходу, та авторські права на них. Ідея влаштувати «Шмезіденцію» виникла у однієї з організаторок після того, як їй довелось заповнювати форму для участі в одному із заходів, що складалася з двох сторінок і портфоліо. Її це надзвичайно обурило. Натомість, ініціативна група «Сіль» вирішила відійти від подібних практик, та спробувати надати учасни_цям можливість творити в комфортних для них умовах, не претендуючи на результати роботи. Художни_ці могли працювати в звичних для себе умовах без будь-яких обмежень. Окрім того, учасни_цям не потрібно було заповнювати жодні форми для участі в резиденції, організатор_ки просто розіслали запрошення.

«Шмезиденція» охопила три міста: Київ, Дніпро та Львів, і проходила з 23 по 27 жовтня 2019 року. Художни_ці працювали в техніці urban sketch, а загальною темою, що об’єднала всі малюнки, була «Не_люди в місті». Метою заходу були звернення уваги на експлуатацію та самоексплуатацію художни_ць, критика антропоцентризму в культурі та, перш за все, підтримка художни_ць-активіст_ок у їх творчості та турбота про їх ресурс.

«Брати участь в «Шмезиденції» було дуже цікаво. – каже Марина Габа. – Вона кардинально відрізнялася від того, що мені доводилось бачити раніше. Ніякого тиску з боку організатор_ок, жодних дедлайнів, вимог. Ми просто малювали в своє задоволення. Так склалося, що більшість учасни_ць була з Дніпра. Ми збирались разом, спілкувалися, малювали. В такій атмосфері працювати дуже круто.»

Результатом «Шмезиденції» став «Зін-піздін», який Марина продемонструвала всім бажаючим, а один із примірників подарувала активістці БО «Інша» Боусовій Тані. Слід зазначити, що зін було створено в рамках першої «Шмезиденції», яка пройшла в рамках довгострокового проекту «Пізданале». Представлені в ньому малюнки зображають місто, в якому на першому місті стоїть не_людина. Деякі зображення демонструють красу і енергію безлюдного міста, а деякі піднімають гострі соціальні теми, такі як повсемісна бюрократія, коли, наприклад, без паспорту для держави ти вже й не людина. Також деякі учасни_ці зачепили тему бездомних тварин.

Загалом, зін справляє сильне враження, та демонструє інший погляд на мистецтво. Мистецтво без експлуатації та жорстких правил. Щоб проілюструвати, як працює низова мистецька самоорганізація, Марина Габа надала всім присутнім на презентації матеріали для творчості, такі як олівці, фломастери, ручки, блокноти та папір і запропонувала помалювати в своє задоволення. В ході процесу виникла ідея самостійно намалювати для учасни_ць заходу символічні сертифікати з жартівливим текстом, що посприяло знайомству та жвавому дружньому спілкуванню між усіма присутніми.

Захід пройшов за підтримки Rosa Luxemburg Stiftung в Україні

Автор Максим Шевченко

Максим Шевченко

22 серпня в Urban CAD відбулася малювальна вечірка, організована ініціативною групою Артикул 0 в рамках четвертого щорічного Квір Форуму. Захід проводився у вільній формі та мав на меті зблизити учасни_ць шляхом участі у спільній творчій роботі.

Всі учасни_ці отримали достатню кількість матеріалів, щоб реалізувати свої найсміливіші художні ідеї. Хтось малював у стилі графіті на розвішених по периметру території проведення заходу полотнах, інші схилялися до боді-арту.

Деякі учасни_ці малювали портрети одне-одного, а активістка ІГ «Axalotl & QueerFish» Noel Blanche вчила всіх бажаючих виготовленню трафаретів. Організатор_ки заходу завбачливо роздали учасни_цям футболки для вечірки, які б ті не боялися забруднити. Врешті-решт, вони також стали полотнами для творчості. На тих футболках залишали пам’ятні написи, зізнання в коханні. Наталія Голуб, активістка Axalotl & QueerFish прикрашала футболки всіх бажаючих символікою своєї ініціативної групи за допомогою попередньо виготовленого трафарету. В рамках цього ж заходу, але на іншій локації в Urban CAD, всі бажаючі вправлялися в створенні швидких скетчів, намагаючись за три хвилини намалювати портрети одне одного.

«Концепція малювальної вечірки зародилась, коли я зрозумів, що для мене значить слово «Квір». – Сказав один з організаторів заходу. – Для мене квір – це відсутність обмежень, правил, ієрархії. Квір – це мистецтво, а ця вечірка має на меті надати людям засоби і місце для вираження своїх ідей у вільній формі.»

Варто відзначити, що дружня і невимушена атмосфера, яка панувала на малювальній вечірці, сприяла знайомству та налагодженню дружніх зв’язків між учасни_цями Квір Форуму, а розмальовані футболки стали відмінними сувенірами та чудовим нагадуванням про захід.

Захід пройшов за підтримки Rosa Luxemburg Stiftung в Україні

Автор Максим Шевченко

Автор Максим Шевченко

22 серпня в рамках Квір Форуму активіст та режисер Виталик Гавура (Vitalii Havura) презентував тизер фільму «Chachó», прем’єра якого пройде цього року на Одеському міжнародному кінофестивалі.

Короткометражна стрічка покаже глядачам тяжку долю ЛГБТІК+-людей в ромській общині. Фільм знято за підтримки Міжнародного фонду «Відродження», Платформи культурних ініціатив «Ізоляція», посольства Нідерландів та Київпрайду.

«Ідея фільму, назва якого перекладається на українську як «Чесний», зародилася у мене два роки тому, коли я знімав фільм про ромську культуру на прикладі общини, що проживає в Ужгороді. – каже Віталій Гавура. -В ході знімального процесу я зрозумів, що це дуже гомофобне середовище. ЛГБТІК+-людей виганяють з общини, їх сім’ї переслідують. Мене це дуже вразило, тому я почав шукати інформацію про представників ЛГБТІК+ з ромської спільноти. Так я вийшов на правозахисні організації в Румунії, Словаччині, Чехії та познайомився з ромською активісткою Алёна Казанская, яка сильно допомогла мені в роботі над «Chachó». Разом з нею ми відшукували та систематизували інформацію про ЛГБТІК+-ромів, необхідну для фільму».

Зйомки фільму відбулися на початку червня, після ослаблення карантинних заходів, пов’язаних з пандемією COVID-19. Головну роль у «Chachó» зіграв відомий ромський активіст Роман, який наразі проживає закордоном. Чотири дні, які власне й тривав знімальний процес, нелегко далися всім учасни_цям:
– Після того, як про мою участь у зйомках фільму дізналась ромська община, – розповідає Альона Казанська – від мене відреклася родина, а дядько з тіткою були вимушені розлучитися.

Для ромів дуже важливо бути частиною спільноти, тому це стало великим ударом для всіх. Але мене заспокоює той результат, який приніс фільм. Він став початком довгого шляху, відкрив дискурс про ЛГБТІК+-ромів.
Альона звернула увагу на те, що у фільмі не буде перебільшень, відверто художніх вигадок. Все те, що побачать глядачі взято з історій реально існуючих людей, а під час зйомок сцен весілля за зразок брався відеозапис власного весілля активістки.

«Це все насправді відбувається й досі. Молоді мають продемонструвати закривавлене простирадло після першої шлюбної ночі. Якщо ж ні – тінь сорому падає на всю родину нареченої. Весілля – це взагалі одна з найважливіших подій в житті ромів. Інакше просто не може бути! Одна з найбільших проблем ромської общини полягає в тому, що це закрита спільнота, а саме в закритих общинах найбільш консервативні погляди.

Гомосексуальність для ромів – це не просто табу. Існування такого явища взагалі не визнається».
Варто зазначити, що в рамках Квір Форуму Альона Казанська також провела лекцію про ромську культуру, де розповіла про звичаї та традиції свого народу, а також розвіяла деякі міфи. Активістка розповіла про те, що роми – це не єдина община. Навіть на території України їх проживає декілька груп, що вже казати про увесь світ. І всі групи відрізняються одна від одної звичаями, правилами та способом життя. Альона поділилася своїм досвідом життя в ромській общині і з радістю відповіла на питання присутніх на лекції.

Захід пройшов за підтримки Rosa Luxemburg Stiftung в Україні

Автор Максим Шевченко

Максим Шевченко

21 серпня в офісі та ком’юніті-центрі БО «Інша» відбулась ціла низка культурних заходів, спрямованих на посилення видимості квір-людей. На відвідувачів чекали перформанс Марина Усманова «Правда про моє тіло», Виставка «Даність» яку курувала художниця Kisla Ya, фотограф Станислав Остроус (Stanislav Ostrous), та мультимедійний проект Margarita Sibiryakova «Перехід дозволено одній людині», що об’єднав у собі показ фільму та фотовиставку.

В рамках заходу увазі відвідувачів було представлено короткометражні фільми артист_ок візуального мистецтва Коко Шварц та Аліни Манн які проживають у Цюріху, Швейцарія. У своїх роботах вони експериментують з концепціями сексуальності, гендерної ідентичності та табу. Показані фільми брали участь у великій кількості фестивалів Європи Америки та Азії: Young Art 2018 (Бриг, Швейцарія), Фестивалі молодих українських митців Мистецький Арсенал (Київ), Fennek Film (Швеція) та багатьох інших. Робота «Наш алфавіт» демонструє 26 коротких епізодів, початкова літера назви кожного з яких пов’язана з певним терміном або сексуальною практикою. Відео не розповідає послідовну історію, але в поетичній формі показує стосунки, засновані на коханні, довірі і рівності. У фільмі «5073’» Коко Шварц і Аліна Манн ставлять під сумнів питання бінарності гендеру і конформну сексуальність. Робота повністю переосмислює давню традицію гетеронормативних фото. Фільм Ехомутація має на меті продемонструвати глядач_кам єдність природи та людської тілесності, а відео «Ти і я» має на меті поставити під сумнів концепцію статі.

Тему продовжила виставка фото Стаса Остроуса, моделями для яких виступили херсонські квір ЛГБТІК+-активіст_ки Дан Ауте та Марина Усманова. Вона мала на меті наголосити на тому, що кожен індивід має право вільно розпоряджатися своїм тілом, приймати і любити його таким, як воно є, ствердити це право. «Не просто було наважитись на те, щоб постати на фото в оголеному вигляді. – каже Дан Ауте, активіст Ініціативної Групи «Артикул 0» – Проте, я розумію, що для багатьох присутніх, як і особисто для мене, це має велике значення, оскільки знімає табу з питання тілесності, прийняття себе та свого тіла».

Багато захоплених відгуків зібрав перформанс Марини Усманової «Правда про моє тіло». В його рамках активістка в інтимній обстановці ділилася з учасни_цями глибоко особистими історіями з власного досвіду, що розкривають питання тілесності та пов’язаних з нею емоційних переживань. Активістка створила в одній із кімнат атмосферу, яка, за її словами, нагадує дитинство, коли вдома вимикали світло, і всі рідні знаходили час приділити їй увагу.

Завершенням дня стала презентація мультимедійного проекту Магрита Сибірякова «Перехід дозволено одній людині». В його рамках фоторгаф і режисер представив учасни_цям Квір Форуму фото чотирьох трансгендерних та квір-осіб, включаючи свої власні, які були доповнені історіями, що вплинули на формування їх особистостей. Тут і неприйняття з боку рідних, проблеми у спілкуванні з однолітками, жорстокість, безвихідь, та не обійшлося і без історій про підтримку, розуміння, надію, захист і зустріч з однодум_ицями. Частину історій люди, зображені на фотознімках розповіли на відео.

Фільм «Перехід дозволено одній особі» був створений у 2020 році за підтримки Trans*Generation, Київпрайду, NDI, посольства Швеції та Альянсу громадського здоров’я Конвіктус Україна.
Загалом, на всіх присутніх серія заходів справила сильне враження. Після завершення показу «Перехід дозволено одній людині» між учасни_цями відбулась жвава дискусія, що продовжилась в дружній неформальній обстановці після закриття офіційної частини.

Захід пройшов за підтримки Rosa Luxemburg Stiftung в Україні

Автор Максим Шевченко

Максим Шевченко

Другий день Квір Форуму, 21 серпня, розпочався з лекції транс-активіста Yan Gubsky про когнітивні викривлення, та те, як вони впливають на повсякденне життя людей. Захід відбувся в затишній обстановці конференц-залу будинку, де проживають учасни_ці заходу.

☝️Річ у тім, що наш мозок не досконалий і часто намагається працювати за шаблонами. Збільшує кількість когнітивних викривлень ще й те, що в сучасному світі забагато інформації, якою людині доводиться щоденно оперувати. Свій відбиток накладає також культурний багаж та соціальний вплив, під який потрапляла особа протягом свого життя. Звісно, повністю виключити когнітивні викривлення практично неможливо, проте Ян Губський поставив за мету лекції навчити учасни_ць розпізнавати їх та максимально критично ставитись до інертних думок.

«Когнітивні викривлення можуть бути цілком безпечним явищам, проте дуже часто вони несуть реальну загрозу. – Каже Ян. – Особливо це стосується активізму. Варто згадати противників щеплень, борців проти ГМО, релігійних фанатиків. До останній тенденцій подібного викривленого активізму можна зарахувати людей, що виступають проти поширення стандарту стільникового зв’язку 5G. Та якщо навчитися прослідковувати такі процеси в роботі свого мозку та розвинути критичне мислення, можна якщо не перестати, то хоча б почати значно рідше втрапляти в ментальні пастки.»

🎈В ході лекції Ян пояснив, що когнітивні викривлення не є чимось страшним і притаманні геть усім людям. Все ж, особистий досвід і соціум накладають відбиток на формування способу мислення людини, її життєві приорітети, світогляд та поведінку. Ян наводив яскраві приклади і навіть відтворив з учасни_цями експеримент «Сліпота неуваги», який продемонстрував, що людина, зконцентрована на певній справі, схильна не помічати, що відбувається поряд з нею.

Активіст запропонував двом учасни_цям перекидати одні-одн_ій яблуко, а всіх інших попросив рахувати кількість кидків. Під час цього Ян змінив кепку, і, як і очікувалось, цього ніхто не помітив. Саме так і працює «Сліпота неуваги».
Лектор перерахував повний список відомих когнітивних викривлень.

Серед них
1. Помилка того, хто вижив
2. Одного разу в контакті – завжди в контакті;
3. Упереджене підтвердження;
4. Промінь прожектора;
5. Влучний стрілець;
6. Після – не означає внаслідок;
7. Раціоналізація після покупки;
8. Викривлення на користь своєї групи;
9. Ефект гравця;
10. Заперечення/перебільшення вірогідності;
11. Вибіркове сприйняття;
12. Ефект статусу-кво;
13. Ефект негативності;
14. Ефект більшості;
15. Проекції;
16. Цієї миті;
17. Переоцінка значущості окремих випадків.

Ян Губський стверджує, що з цим можна цілком успішно боротися. І основною зброєю в цій боротьбі є критичне мислення, перевірені факти і знання та здоровий глузд.

Захід відбувся за підтримки Rosa Luxemburg Stiftung в Україні

Автор Максим Шевченко

Максим Шевченко